Прислів’я та приказки

     Загальним гаслом уроків трудового навчання можуть слугувати, наприклад, такі приказки:

Бджілка маленька і та трудиться.

Без діла жить – тільки небо коптить.

Без діла слабіє сила.

Без роботи день роком стає.

Без труда нема плода.

Будеш трудитися – будеш кормитися.

В лінивого руки короткі.

Вміння і труд все перетруть.

Гірко зароблене солодко їсться.

Де господар добре ходить, там і нивка добре родить.

Дерево міцне корінням, а людина – трудовим горінням.

Де труд – там і щастя.

Діло майстра величає.

Добре роби – добре й буде.

Жити, працювати – горя не знати.

За спання нема коня.

Здоров’я і щастя – в праці.

Землю прикрашає сонце, а людину праця.

Золото пізнається у воді, а людина – в труді.

З ремеслом дружити – в житті не тужити.

Лінь хвороби наганяє, труд душу очищає.

Лиш у труді живе людина, а без труда її нема.

Маленька праця краща за велике безділля.

На дерево дивись, як родить, а на людину – як робить.

Не одяг красить людину, а добрі справи.

Працюй більше – пам’ятатимуть довше.

Праця красить людину.

Праця людей годує, а лінь – марнує.

Праця – найвище мірило в житті.

Праця – основа щастя.

Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.

Птиця створена для польоту,  а людина - для роботи.

Радість і труд поряд ідуть.

Ремесло – золоте дно.

Сталь гартується у воді, а людина у труді.

Тільки в праці життя і краса.

Хочеш мати – мусиш дбати.

Хто дбає той має.

Хто працює, не дрімає, тому доля помагає.

Щоб добре жити, треба працю любити.

Щоб людиною стати – треба працювати.

Щоб тебе шанували – шануй працю.

       Якщо вчитель керується метою формування в дітей таких елементів трудової культури, як бережливе ставлення до матеріалів, раціональне використання зусиль, часу, затрачених на виготовлення виробів ,доцільно користуватися такими народними афоризмами:

Бити того, хто не пильнує свого.

Все добре у свій час.

Згаяного часу і конем не доженеш.

Зробив з дуба шпичку.

Зробити спішно, не вийшло б смішно.

Коли маєм – не шануєм, а згубивши плачем.

Краще на п’ять хвилин раніше ніж на хвилину пізніше.

Краще пізно, ніж ніколи.

Людська праця – не дурниця, розкидати не годиться.

На все свій час.

На годину спізнишся, за рік не доженеш.

Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

Час – не кінь: не підженеш, тай не зупиниш.

Не кидай старих чобіт, доки нових не купив.

     Приказки та прислів’я служать також засобом формування в молодших школярів культури ділового спілкування в процесі, збагачення їх мовленнєвого середовища, психопрофілактики марнослів’я:

Більше роби і менше говори.

Легко сказати, та тяжко зробити.

Менше ротом, більше ділом.

Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.

Не знаєш, то мовчи, а знаєш – не кричи.

Розпочалися жнива – будь скупішим на слова.

Слова – полова, а праця – диво.

Умій сказати, умій і змовчати.

Язиком сіна не накосиш.

Язиком сяк і там, а ділом ніяк.

    Прислів’я допомагають учням усвідомити значущість власних зусиль, наполегливості, старанності, у виконанні творчих завдань:

Голкою криниці не викопаєш.

Де постарались, там жито і пшениця, де полінувались, там кукіль і мітлиця.

Доки не впріти, доти не вміти.

Доки не намучиться, доти не научишся.

За один раз не зітнеш дерева враз.

За одним разом дуба  не зрубаєш.

Коли став робить, то байдики не бить.

Мед їсти – у вулик лізти.

Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

Не гляди межі, а сади сади.

Роботящі руки гори вернуть.

Народні приповідки застерігають необачну людину від небезпеки, вчать правил безпечної праці в трудовій діяльності:

За комаром не ганяйся із сокирою.

Не бійся, але стережися.

Не спитавши броду, не лізь у воду.

Раз опечешся – другий остережешся.

Сокира гостра, та мотика їй сестра.

Чого не їси, того і в рот не неси.

     У скарбниці народних повчань знаходимо і такі, що прямо пов’язані з метою і результатами трудового навчання, підкреслюють особистісну значущість знань, удосконалення вмінь, засвідчують взаємозв’язок процесів пізнання й праці:

Без знання і постоли не пошиєш.

Знання і труд поруч ідуть.

Казав Наум: візьми на ум.

 Наука і труд добрий плід дають.

Наука – срібло. А практика – золото.

Не вчися безділлю, а вчися рукоділлю.

Ніколи не кажи: «Не вмію», а завжди говори «Навчуся!»

Розумні руки вчать голову.

Руки твої – найкращий клад, коли зумієш дати їм лад.

Хто людей питай, той і розум має.

Хто вміє, то і діє.

Як віз ламається, чумак ума набирається.

Як умієш робити, навчишся, як жити.

Як не вмієш, то й не берися.

      Духовний потенціал народного фольклору виявляється в об’єктивній потребі людини в діяльності, якість та результативність якої залежать від її внутрішньої спрямованості на предмет праці:

Без охоти немає роботи.

Де руки й охота, там скора робота.

Кожна робота легка, коли охоче робити.

На охочого робочого завжди знайдеться діло.

     Прислів’я можуть бути гаслом уроку, на якому вчитель ставить за мету сформувати в учнів загально трудові вміння та навички:

• організовувати роботу:

• аналізувати завдання і планувати роботу:

• контролювати роботу

• оцінювати роботу:

Всякий двір хазяйським оком держиться.

Господарство вести – лапті плести.

Господаря видно по господарству.

Готуй сани влітку, а віз зимою.

Добра підготовка вже півділа.

Ладом усе можна.

Лихий жнець ніколи не має доброго серпа.

Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

Посіємо вчасно – родить рясно.

Як будеш ґаздувати, так і будеш мати.

Всяко діло починай із голови.

Голова навчиться – руки зроблять.

Добре начало половину діла вкачало.

З самого початку думай, який буде кінець.

 Маєш голову, май же і розум.

Не поговоривши з головою, не бери руками.

В умілого і долото рибу ловить.

Не подумавши, й кілочка не заточиш.

Око бачить далеко, а розум ще далі.

Роби за свіжої пам’яті.

Спершу роздивись, а тоді до діла берись.

Не помиляється той, хто нічого не робить.

По Савці свита, бо на Савці шита.

Сім раз відмір, один раз відріж.

Тепер так, а після як?

Умієш помилятися, умій і поправлятися.

Або зиск, або втрата.

Буде каяття, та не буде вороття.

Добра господиня, як повна скриня.

Добрий товар хвалити не треба.

З поганої трави не буде доброго сіна.

Зробив діло – гуляй сміло.

Кепський господар, як десять робіт починає, а жодної не кінчає.

Кінець – ділу вінець.

Курчат восени лічать.

Не той майстер, що починає, а той, що кінчає.

Пізнати дерево по його плоду.

По роботі взнають людину.

По труду й шана.

Робота сама за себе скаже.

Чогось не гань, свого не хвали.

Що посієш, те й пожнеш.

     Народні афоризми використовують як для характеристики, так і для оцінювання процесу й результатів праці дітей. Це, як правило, коментарі, що носять гуманний і доброзичливий характер:

Брала дівка льон, та забула пов’язати.

Він добрий жнець, як вузький загонець, а як широка нива, - то бестія лінива.

Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.

В умілого і долото рибу ловить.

Добре діло утіха, коли ділові не поміха.

Довга нитка – лінива дівчина.

Доки був голодний, робити був не годний, а як ся наїв, то лиш би сидів.

До роботи плачучи, а до танців скачучи.

На роботу йти для нього кара: заважає то сонце, то хмара.

Не вмієш шити, так і не пори.

Не знає права, що робить ліва.

Один до ліса, другий до біса.

Ото ткач: нитка рветься, а він у плач.

Під лежачий камінь і вода не тече.

Плачем ділу не поможеш.

Поки розумний думає, то дурень уже робить.

Поспішиш – людей насмішиш.

Робить, як мокре горить.

Рушся з містя, гнилюко, бо пустиш корені глибоко!

Сидить дівчина, коса заплетена, а хата не метена.

Стук-грюк, аби рух. Скорий поспіх – людям посміх.

Тяжко тому жить, хто не хоче робить.

Уміла готувати, та не вміла подавати.

У суботу на роботу  - голова боліла, а в неділю на музики – мало не злетіла.

Химка – хазяйка, тільки лопати нема.

Як на вечорниці іде, то під ним земля гуде, як до роботи, то нема охоти.

Як почав орать, то в сопілку не грать.

       Низку прислів’їв та приказок доцільно використати при організації робити бригад на уроках трудового навчання. Тут важливо націлювати дітей на взаємодопомогу, ділове співробітництво, партнерство:

В біді і праці друзів пізнають.

В гурті робити – як із гори бігти.

Голова добре, а дві – краще.

Громада – це рада, що рішила, так і буде.

Двоє третього не ждуть.

Де дружно, там і хлібно.

Де незгода, там часто шкода.

Дружба родиться в біді, а гартується в труді.

Дружній череді і вовк не страшний.

Друзі пізнаються в біді.

Заліз у багатство – забув і братство.

Згода будує, а незгода руйнує.

З громади по крихті – голодному на пиріг.

Мир та лад – великий клад.

Не в службу, а в дружбу.

Один за всіх і всі за одного!

Один кіл плота не держить.

Один у полі не воїн.

Одна бджола меду не наносить.

Одна голова добре, дві ліпше, але хай одна розважить.

Однією рукою в долоні не заплещеш.

Собором і чорта поборем.

У гурті працювати, щастя здобувати.

У товаристві лад – усяк тому рад.

    Отже, народні прислів’я та приказки є дійовим педагогічним засобом формування мотивів молодших школярів, бо дають можливість збагатити зміст трудового навчання особистісно зорієнтованим матеріалом, який розширює уявлення дітей про історичний і трудовий досвід рідного народу засобом виховання відповідального ставлення до праці, почуття обов’язку на основі засвоєння норм, імперативів, притаманним національній ментальності в справі господарювання; розвитку їх творчих здібностей тощо. Завдяки доступності та багатозначності народні афоризми руйнують стереотипність і шаблонність в організації педагогічного процесу, надаючи йому яскравого емоційного забарвлення, активізують мислительну діяльність учнів.